?

Log in

No account? Create an account
дурка

День Перемоги-2011 зсередини

Ох і порозписували про "этот День Победы"... У кожного своя думка, кожен щось бачив інше. З радістю хвалюся, що на місці всіма обмусоленої стрілянини на вулиці Личаківській (деякі сайти написали "Очаківській") було лише три журналіста - я і фотографи "Газети по-українськи" Павло Паламарчук і "Українських новин" Василь Трухан. Фотка першого з чуваком в темних окулярах, що спрямовує травмпістолет на не зовсім адекватних прихильників "Свободи", обійшла весь інтернет (правда, чомусь з посиланням на "Gazetu Wyborczu"). Як все було в деталях - копіюю з власної ж статті. Жодного аналізу, тільки факти, які бачив на власні очі і чув на власні вуха.

"Бейте меня, фашистские твари!" — кричить жінка років 70-ти з георгіївською стрічкою на грудях на вул. Пасічній у Львові 9 Травня.
Їй назустріч ідуть кількасот хлопців. На руках червоно-чорні, синьо-жовті пов'язки. Дехто несе прапори України і Української повстанської армії. Обличчя прикриті шарфами, лижними масками та медичними пов'язками — напередодні їх розкупили в аптеках у центрі міста. Жінку обходять. Скоса поглядають на міліціонерів, їх тут не менше 300.
О 10.00 на пагорбі Слави розпочинається офіційне покладання квітів до могили радянських солдатів. Територію обступили два кордони міліціонерів. Пропускають лише старших людей з квітами та георгіївськими стрічками. Молодь скандує: "Ганьба!", "Слава Україні!", "Бандера і Шухевич — герої України!"
Покладання квітів триває менше 15 хв. Чиновники прямують до своїх машин. У них жбурляють землею та квітами. Букет нарцисів влучає в голову мерові міста Андрієві Садовому. Той відмахується, йде далі.
— На Марсове поле! — чути заклик із натовпу. Там, біля Личаківського цвинтаря, об 11.00 має розпочатися молебень, організований "регіоналом" Петром Писарчуком. Близько тисячі молодих людей намагаються сформувати колону.
— Старих не трогаємо, молодих хєрячимо! — пояснює якийсь чоловік середнього віку із пов'язкою "Свобода" молодшим. Дорогою закидають автобус із ветеранами порожніми пляшками з-під мінералки.
Біля входу на стадіон "Скіф" до групи долучаються кількадесят людей — вони пішли коротшою дорогою, через парк. Серед них кандидат у мери міста від "Свободи" на останніх виборах Юрій Михальчишин, 29 років.
— А це хто такі? — киває у бік п'яти людей, що йдуть трамвайною колією трохи осторонь.
— Та то наші, — кричить через дорогу голова Тернопільської облради Олексій Кайда, 40 років.
— Які нах...й наші, у них георгіївські! — говорить Михальчишин.
Міліції на вулиці немає. "Свободівці" обступають п'ятьох. Кричать: "Бандерштадт! Бандерштадт!". Запалюють кілька димових шашок, ллють на них воду з пластикових пляшок. Летить каміння. Чоловік із георгіївською стрічкою дістає травматичний пістолет. Чути постріли. Кілька "свободівців" відступають, один тримається за ногу. Інші збивають власника пістолета з ніг, відбирають зброю. Б'ють по голові шматком бруківки, потім лупцюють ногами. За хвилину розбігаються.
— Жити буде, але стріляти більше не захоче, — говорить хлопець, обличчя якого закрите зелено-білим шарфом футбольного клубу "Карпати".
На Марсовому полі міліція оточила поховання. Не пропускають нікого. Люди, які прийшли покласти квіти до могил, кидають їх за спини міліціонерам.
За 2 год. люди розходяться.
На пагорбі Слави знову заворушення. Представники партій "Родина" та "Русское единство", що приїхали з Криму й Одеси, розгортають там червоного прапора. Хоча 6 травня адміністративний окружний суд заборонив використовувати радянську символіку.
— Мы привезли знамя Победы, — каже один із учасників мітингу. — На нем подписались ветераны войны со всей Украины. Одна половина объехала юг, вторая — север. Этот флаг символизирует единство нашей страны.
"Беркут" не пропускає до меморіалу представників "Свободи".


Comments

Я є опоненткою Свободи, але коли оббігши пагорб слави, який міліція щільно відгородила навіть від таких тендітних журналісток як я, і побачивши ту червону шмату, яка в контектсі останнього місяця символізувала не перемогу, а плювок в обличчя українцям, мені самій захотілося комусь наваляти. А рускагаварящіе, які плювались в обличчя? А дідусь із державним прапором із траурною стрічкою та рукою, з якої хлестала кров? А коридор міліції для визволителів? Чому жодне ЗМІ, особливо проросійське, не глянуло на події з цієї сторони? Чому Русское единство та Ко підставили своїх ветеранів під агресію принижених націоналістів? Які, до слова, нікому нічого не зробили з ветеранів... Це все риторичні питання... Просто досі емоції розпирають, я аж захворіла від такого стресу:).
Рік тому я був на Пагорбі слави. Теж було повно міліції, мер і губернатор клали квіти, ветерани і молодші неадеквати провели мітинг (з червоними прапорами!!!), на якому кляли бандерівців, якісь комсомольці роздавали ветеранам гвоздики, кілька хлопців ходило в формі радянської армії. Де тоді була "Свобода"? Передумови майже ті самі, але наслідків жодних. Я впевнений, що від розгорнутого червоного прапора Львову не стало би ні гірше, ні краще. Як не стало після минулорічного святкування.
А загалом подіями 9 травня задоволений. Є про що писати, буде що згадати. )))
Минулого року просто було далеко до парламентських виборів:). А писати і згадувати справді є що:).
Дякую за розповідь від першої особи. Дуже сумно, що все так відбувається. Свято, яке, насправді має єднати, навпаки викликає агресію. Дуже сумно.